Доповідь керівника методичного об‘єднання

Заклад : "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 10

Вінницької міської ради"

Доповідь керівника методичного об'єднання

Франчук Галини Іванівни на тему:

" Формування і розвиток в учнів знань,умінь і навичок шляхом застосування ігрових моментів на уроках математики"

                                    

Ще в давнину привілеєм людини вважалося володіння математичними знаннями. Роль і значення математики неоціненні,безперервно зростають і в сучасному житті.

Найважливіше завдання школи з питань навчання математики — давати учням глибокі й міцні знання, прищеплювати навички й уміння засто-
совувати їх у житті, на практиці. Школа мусить навчити кожного
випускника знаходити шляхи до розв'язання проблем, формувати
у школярів  здатність до самостійного, творчого мислення.

Як допомогти розвинути в учнів пізнавальний інтерес, як домогтися
того, щоб на уроках математики не було байдужих спостерігачів, а лише
- активні учасники навчального процесу, як поєднати світ дитинст-
ва підліткового віку та юності з прекрасним світом науки? Щоб відповісти
на ці запитання, слід пригадати, що провідну роль у навчальній
діяльності учня відіграє навчально-пізнавальний інтерес. Пізнавальний
інтерес як психологічна категорія є формою прояву пізнавальної потреби,
що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей
діяльності і тим самим сприяє більш повній орієнтації,  глибокому ознайом
ленню з новими фактами і  в підсумку — успішності навчання .

Виникнення інтересу до математики у більшості учнів залежить від
методики її викладання, від того, зокрема, наскільки вдалою буде навчальна
робота, побудована вчителем. Саме вчитель має піклуватися про
те, щоб на уроці кожен учень працював активно та зацікавлено і використати
це для пробудження й розвитку допитливості, глибокого пізна-
вального інтересу.

У наш час суттєва увага приділяється пошуку засобів активізації нав-
чального процесу, питанням зацікавленості учнів у вивченні предмета
взагалі й навчального матеріалу зокрема, їх діяльності упродовж уроку.

Сучасним методом навчання і виховання, що сприяє оптимізації та
активізації навчального процесу та дозволяє показати цікаві й захоплюючі
грані математики, є дидактична гра.

Дидактична гра — це вид діяльності, залучившись до якої, діти навчаються. Поєднання навчальної спрямованості та ігрової форми дозво-
ляє стимулювати невимушене оволодіння конкретним навчальним
матеріалом.

Дидактична гра має чітку структуру, що вирізняє її з-поміж іншої
діяльності. Основні структурні компоненти дидактичної гри: ігровий за-
дум, правила, ігрові дії, пізнавальний зміст або дидактичне завдання;
обладнання, результат гри.

На відміну від ігор взагалі дидактична гра; має суттєву ознаку
наявність чітко визначеної мети навчання і відповідного їй педагогічного
результату, що можуть бути обґрунтовані, подані наочно і характе-
ризуються пізнавальною спрямованістю.

Ігровий задум — перший структурний компонент гри, закладений
у дидактичне завдання, що необхідно виконати під час навчання. Ігро-
вий задум найчастіше виступає у вигляді питання або загадки, що ніби
проектує хід гри. Це надає грі пізнавального характеру, висуває до
учасників певні вимоги щодо знань.

Кожна дидактична гра має свої правила, що визначають порядок дій:
і поведінку учнів у процесі гри, сприяють створенню на уроці робочої
атмосфери. Тому правила ігор необхідно розробляти із ура-
хуванням мети уроку та індивідуальних можливостей учнів. Це створює
умови для проявів самостійності, наполегливості, розумової активності, і
виникнення в учнів почуття задоволення, успіху.

Крім того, правила гри виховують уміння керувати своєю поведін-
кою, узгоджувати та підпорядковувати її до вимог колективу.

Суттєвими в дидактичній грі є дії, що регламентуються правилами
гри, сприяють пізнавальній активності учнів, надають їм змогу виявити
свої здібності, Застосувати наявні знання, вміння і навички для досяг-
нення цілей гри. Дуже часто ігровим діям передує розв'язання задачі.

Учитель, керуючи грою, спрямовує її в належне дидактичне русло, за
необхідності активізує її хід різноманітними прийомами, підтримує
інтерес до гри, підбадьорює відстаючих і т. ін.

Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст, що полягає у засвоєн-
ні тих знань і вмінь, які застосовуються під час розв'язування на-
вальної проблеми, поставленої грою.

Обладнання дидактичної гри значною мірою включає в себе обладнання уроку. Це наявність технічних засобів навчання,  відеофільмів, а також різноманітні наочні засоби: таблиці,роздатковий дидактичний матеріал.

Дидактична гра має певний результат — фінал, що надає їй заверше-
ності. Він виступає перш за все у формі розв'язання поставленого нав-
чального завдання і приносить учням моральне і розумове задоволен-
ня. Для вчителя результат гри завжди є показником рівня досягнень
учнів у засвоєнні та застосуванні знань.

Усі структурні елементи дидактичної гри пов'язані між собою, і від-
сутність основних з них руйнує гру. Без ігрового задуму, дій та правил,
дидактична гра стає або неможливою взагалі або втрачає свою специфіч-
ну форму, перетворюється на виконання вказівок, вправ тощо, Тому і го-
туючись до уроку, що містить дидактичну гру, необхідно скласти сцена-
рій, вказати, скільки часу відводиться на її проведення, врахувати рівень
знань та вікові особливості учнів, реалізувати міжпредметні зв'язки.

Поєднання цих елементів, а також їх взаємодія підвищують орга-
нізованість гри, її ефективність, що призводить до бажаного результату.

Цінність дидактичної гри полягає в тому, що діти, граючи, значною
мірою самостійно набувають нових знань, активно допомагаючи одне
одному.

Використовуючи дидактичну гру, учитель має зберегти інтерес шко-
лярів до неї. За згасання або за його вiдcyтнoсті в жодному разі не треба
примусово нав'язувати гру дітям, оскільки примусова гра втрачає своє
дидактичне та розвивальне значення, у цьому випадку з ігрової
діяльності випадає найцінніше — емоційний компонент.

За наявності інтересу діти беруть участь у грі і навчаються із задово-
ленням, що позитивно впливає на засвоєння ними знань.

Важливим є яскраве проведення гри. Крім того, учитель повинен
і сам залучатися до гри, інакше його вплив і керівництво будуть вигляда-
ти не досить природно. Вміння залучатися до гри — також один
з показників майстерності.

Проводячи дидактичні ігри, слід поєднувати цікавість і навчання та-
ким чином, щоб вони не заважали, а навпаки, допомагали одне одному.
Засоби й способи, що підвищують емоційне ставлення учнів до гри, слід
розглядати не як самоціль, а як шлях, що веде до виконання дидактич-
них завдань.

Математичний бік змісту гри завжди повинен чітко висуватися на
перший план. Лише за цієї умови гра буде виконувати свою роль у мате-
матичному розвитку школярів і вихованні їх інтересу до математики.

Під час організації ігор математичного змісту перш за
все необхідно продумати і врахувати такі питання методики:

1. Мета гри. Які математичні вміння й навички учні засвоять у хо-
   ді гри? Якому моменту гри слід приділити особливу увагу? Які інші
   виховні цілі передбачити під час проведення гри?
2. Визначення кількості гравців. Кожна гра потребує певної міні-
   мальної або максимальної кількості учасників. Це слід враховувати
   піл час організації гри.
3. Добирання дидактичних матеріалів і посібників, що знадоб-
   ляться для гри.
4. Продумування питання найменшої витрати часу для ознайо-
   лення учнів з правилами гри.

5. Визначення тривалості гри.
6. Планування засобів забезпечення участі всіх школярів у грі.
7. Спостереження за учнями під час гри.

8. Передбачення можливих змін, що доведеться внести у хід гри,
   щоб підвищити зацікавленість і активність учнів.
9. Планування висновків, про які необхідно повідомити учнів по
   завершенні гри (найвдаліші моменти, недоліки, що трапилися у
   грі, результат засвоєння математичних знань, оцінювання учасників
   гри, зауваження щодо порушення дисципліни тощо  .

Ефективним шляхом виховання у школярів заціквле-
ності до вивчення предмета і розвитку пізнавальних процесів, що від-
буваються на уроці, є дидактичні ігри та різноманітні ігрові прийоми».

Дидактичні ігри добре поєднуються із серйозним навчанням. Вклю-
чення в урок дидактичної гри та ігрових моментів призводить до того,
що процес навчання стає цікавим і захоплюючим, створює бадьорий,
спрямований на роботу, настрій в учнів, перетворює подолання
труднощів на успішне засвоєння навчального матеріалу. Дидактичні
ігри слід розглядати як один із видів творчої діяльності, що тісно
пов'язаний з іншими видами навчальної роботи.

Доцільність використання дидактичних ігор на різних етапах уроку
різна. Наприклад, під час засвоєння нових знань можливості дидактич-
них ігор значно поступаються більш традиційним формам навчання.
Тому ігрові форми занять частіше застосовують під час перевірки
результатів навчання  опрацювання навичок, формування вмінь.

Визначення місця дидактичної гри у структурі уроку і поєднання
елементів гри з навчанням значною мірою залежить від правильного
розуміння вчителем функцій дидактичних ігор та їх класифікації. У першу
чергу колективні ігри слід розподілити за дидактичним завданням
уроку. Це ігри навчальні, контролюючі, узагальнюючі,

Під час навчальної гри учні здобувають нові знання, вміння і навички,
або змушені їх набути у ході підготовки до гри. При цьому результат
засвоєння знань буде найкращим за умови чітко визначеного мотиву
пізнавальної діяльності не лише у грі, а й у самому змісті математичного
матеріалу.

Дидактична мета контролюючої гри полягає в повторенні, закріпленні, перевірці раніше набутих знань. Для участі в такій грі кожному
учневі необхідна певна математична підготовка.

Узагальнюючі ігри потребують інтеграції знань. Вони сприяють
встановленню міжпредметних зв'язків, спрямовані на вироблення вмінь
діяти в різних навчальних ситуаціях.

Наприклад, під час вивчення теми «Взаємне розташування прямих
на площині» в 7 класі, зокрема питань, пов'язаних із вивченням суміж-
них і вертикальних кутів та їх властивостей, можна провести дидактичну
гру контролюючого характеру «В об'єктиві — кути».

У ході цієї гри можна перевірити, як учні засвоїли означення цих
видів кутів та теореми про них. Звичайне опитування, як правило, не
викликає бажаного інтересу та зацікавленості учнів.

Тому вчитель пропонує школярам взяти участь у грі й повідомляє,
що всім необхідно стежити за зображеннями на екрані. Одночасно двом
командам пропонуються рисунки щодо означень і теорем про суміжні та
вертикальні кути. Завдання полягає в тому, щоб встановити, про який
вид кутів йдеться та як визначити їх величину. У ході гри учням, перш
ніж дати відповідь на запитання, доведеться домалювати необхідні еле-
менти, послатися на означення, сформулювати відповідну теорему.

Завдання готуються заздалегідь. Усього можна підготувати 3-4 завдання;

Гра починається тоді, коли на дошці-екрані з'являються зображення
рисунків-завдань.

Капітани команд викликають до дошки для відповіді учнів з коман-
ди-суперниці, по черзі від кожної команди. Капітанів до дошки викли-
кає вчитель. Учень, який правильно відповів на запитання, приносить
команді 1 жетон, виготовлений у формі круга; учень, який у своїй
відповіді припустився неточності — пів жетона, а учень, який не зміг
дати відповідь на запитання або неправильно сформулював теорему, по-
збавляє свою команду половини жетона. Гравець тієї самої команди,
який, доповнив і виправив відповідь товариша, приносить команді
чверть жетона. За підказку або вигуки з місця, команду позбавляють
чверті жетона.

Окремо взяті ігрові прийоми та ігрові ситуації також виступають як засоби стимулювання учнів до математичної діяльності і сприяють створенню пізнавального мотиву, активізації мислення, посилюють їх увагу до навчаль-ного матеріалу, підвищують працездатність, почуття відповідальності за результати своєї діяльності та діяльності колективу.

Для створення ігрових ситуацій використовують цікаві задачі, науково -
популярні оповідання, певні частини літературних творів, факти
з життя і т. ін. Ігрові ситуації створюють у процесі виконання практич-
них завдань.

Створення ігрових ситуацій вносить різноманітність і емоційне забарвлення
в навчальну роботу, знімає втому, розвиває увагу, кмітливість,
почуття змагання тощо.

Застосування ігрових прийомів та ігрових ситуацій найбільший
ефект дає в класах, більшість учнів яких мають нестійку увагу, низький
рівень інтересу до математики, для яких математика здається нудною
і сухою наукою.

Наведемо приклади дидактичних ігор, ігрових прийомів та ігрові
ситуації, які пропонуємо для використання на уроках математики.

Урок- гра,  урок-лабіринт, урок-аукціон, урок-мандрівка, урок-математич-ний калейдоскоп, урок-конкурс,урок-слідвтво,урок-гра " Рада наймудрі-ших", урок-дослідження,гра-змагання(групова форма),ігровий момент розгадування математичних кросвордів,біт-урок( гра " Що?Де?Коли?), урок- екскурсія, "Мозкова атака", урок"За круглим столом"

Інтегровані уроки-гри

Математичні КАЗКИ.

Перед школою стоїть завдання підвищення загального рівня розвитку учнів, підготовка їх до подальшої освіти та самоосвіти. В основі оновлення і перебудови шкільної освіти лежить також проблема розвитку творчої особистості учня, що передбачає повне забезпечення можливостей для її
самовдосконалення.

Математичний розвиток людини неможливий без підвищення її
загальної культури. Необхідно прагнути до всебічного, гармонійного
розвитку особистості. Однобічний розвиток здібностей не сприяє успіху
в математичній діяльності.

Великої  шкоди учням завдають ті вчителі, які змушують учнів постійно
заучувати математичні істини без усвідомлення їх змісту. Робота
математики має сенс лише за умови, що учень бажає, прагне цієї діяльності.    Для цього необхідно викликати зазначені почуття, виховати в дитини потребу в знаннях, у пізнавальній, творчій діяльності.

Для розвитку творчої особистості учня в нагоді можуть стати різні форми письмового викладення думок, зокрема, складання математичних казок. При цьому важливо  оцінювати не лише зміст, але й форму викладення матеріалу.

Робота зі складання математичних казок повинна виконуватися па-ралельно  з тими чи іншими формами навчання, змістовно доповнюючи їх.
Складання математичних казок передбачає не лише вміння фантазувати на
математичні теми, але й уміння володіти мовою, а також знання правильно використовувати математичні поняття. Складання математичних казок — справа, що захоплює дітей, а також передбачає,  що акцент під час укладання математичних казок припадає на глибоке розуміння  навчального матеріалу, формування у школярів уміння самостійно й творчо застосовувати здобуту навчальну інформацію.

Створення  таких казок є творчістю не лише учня, а й учителя. Без
цього неможлива творчість учнів. Велике значення має і ставлення вчителя
до  творчих робіт дітей, діалогічне спілкування педагога й учня (маєть-
ся на увазі рівноправність і зацікавленість обох сторін у думках іншого)
Цей вид ігрової діяльності вчитель може провести у формі змагань,
конкурсів, застосовувати як на уроках, так і в позакласній роботі.

ДЕЩО ПРО КОМП'ЮТЕРНІ  НАВЧАЛЬНІ  ІГРИ

У час, коли використання комп'ютера в навчанні й вихованні дітей стає все більш  розповсюдженим явищем, не можна не згадати про навчальні комп'ютерні ігри, їх роль і місце в навчальному процесі, їх вплив на юну особистість та значення для  розвитку уваги, зосередженості, швидкості реакції, для підготовки  учнів  до взаємодії з інформаційними технологіями і т.ін.

Проте з огляду на питання про дидактичні ігри на уроках математики, слід зауважити наступне.

З упевненістю можна стверджувати, що більшість комп'ютерних ігор взагалі і навчальних зокрема розвивають у дітях навички дослідницької роботи. Навчання дослідницької роботи у вітчизняній освіті виходить за межі шкільних програм.  Граючи в комп'ютерні  ігри, діти залучаються до дослідництва, навіть не помічаючи цього. Найкраще бажаного педагогічного результату в цьому можна досягти, коли вчитель розв'язує проблему, яка постає перед учнями у  комп'ютерній грі, разом з ними. Спільне обговорення і розв'язання цих проблем можуть стати першими проявами дослідницької діяльності  дитини.
       Комп'ютерні ігри  й  програми укладені так, що процес їх освоєння
спонукає дитину займатися дослідницькою діяльністю: робити спроби,
перевіряти, уточнювати, робити висновки, корегувати свої дії відповідно
до поточної ситуації.
Педагогам варто підтримувати такі дослідницькі навички, як:

• вміння отримувати інформацію;
• правильно її аналізувати й тлумачити;
• робити висновки і створювати гіпотези;
• вміти ставити дослідницький експеримент;
• корегувати свої подальші дії.

Кожний учитель має пам'ятати: години, витрачені на комп'ютерні
і навчальні ігри,  заощадять місяці роботи для опанування програмних
систем у майбутньому.

На завершення слід звернути  увагу на те, що розглянуті вище ситуаційні,|
рольові й ділові ігри, крім усього іншого, ще, так би мовити, особисто
тісно орієнтовані. Виграє та особистість,  яка була найбільш оригінальною, зуміла подати себе в новій ролі, переконала більшість у правоті своїх поглядів. Виховання зазначених якостей є надзвичайно важливим на сучасному етапі розвитку нашого суспільства.

Ігри, що використовуються в навчальному процесі, важливі перш за все своєю ігровою мотивацією, творчим, партнерським, евристичним станом особистості (передача настрою, ставлення до партнера, позиція ,згоди чи незгоди і т. ін.) У грі проявляється єдність між учнями, між учнями і вчителем. Усі вони разом просуваються до мети, переживають однакові емоційні почуття, оцінюють самих себе і партнерів, утверджуються як особистості. Саме тому і вважають, що у грі проявляються три функції: навчальна, розвивальна й виховна.

Гра містить у собі багато можливостей і може служити інструментом -
для конструювання простору розвитку особистості.

У грі закладені механізми розвитку особистості,тому впевнено можна стверджувати, що ігрова діяльність сприяє самореалізації особистості.

Враховуючи все зазначене вище, колегам-педагогам слід сміливіше, регулярніше і з більшою зацікавленістю підходити до питання використання дидактичних ігор на уроках математики.